Як пройшла зустріч спільноти Азовського кемпу

23 жовтня у Києві відбулася зустріч випускників Азовського кемпу сімейної медицини різних років – ініціативи, яку україно-швейцарський проєкт «Розвиток медичної освіти» підтримує для побудови тривких спільнот однодумців. Сьогодні ця спільнота об’єднує 85 молодих лікарів, інтернів та студентів, які пройшли спільне навчання та прагнуть постійного вдосконалення. Щоб підтримати їхню жагу до постійного вдосконалення й зміцнити відчуття єдності, ми зібрали випускників різних років разом.  

Програма події формувалася на запит самих учасників. Зокрема, ключовою дискусією стала панель «Гідність людини і медицина», до якої долучилися запрошені спікерки та спікери: 

• Сергій Горіщак – лікар-нейрохірург, директор одеської дитячої міської поліклініки №6 (COMPASS); 

• Зоя Максимова – лікарка, медична директорка Центру паліативної допомоги «СВОЇ»; 

• Анна Остафійчук – сімейна лікарка.  

Учасники обговорили поняття гідності, способи її збереження у взаєминах із пацієнтами та колегами, а також принципи забезпечення гідного ставлення в медичному середовищі. 

Учасниці й учасники ділилися історіями про те, як Азовський кемп, який ми проводимо з 2023 року, вплинув на їхній подальший професійний розвиток:  

1. Після участі в кемпі сімейна лікарка Зейнеб Халіл не залишила ідеї, які їй прийшли під час навчання, у папці «на потім». Разом із колегою, з якою познайомилася в групі рівних, вона заснувала громадську організацію «Менталаб», орієнтовану на санітарно-просвітницьку роботу та популяризацію знань про медицину. Паралельно Зейнеб ініціювала створення продукту для профілактики колоректального раку, перетворивши навчання й професійні знайомства на конкретні рішення з реальним впливом. А також на запрошення колег з різних регіонів України приїздить із лекціями в рамках зустрічей ГР.
2. Сімейна лікарка Анна Нестеренко у своєму центрі первинної медико-санітарної допомоги Боярської міської ради запустила оновлену програму інтернатури з сімейної медицини. Вона не лише переглянула підходи до навчання, а й створила хендбук для інтернів — практичний посібник для їхньої адаптації в закладі. Цьогоріч один із випускників кемпу, який завершив навчання в університеті, через електронну систему розподілу потрапив саме до Анни на інтернатуру. Так професійна спільнота перетворилася на реальну траєкторію розвитку: від навчання до першого робочого місця.
3. Данило Ситник, почав працювати лікарем у місцевих благодійних організаціях ще до першого Азовського кемпу в 2022 році, але саме участь у Кемпі 2023 року, за його словами, стала поворотною: вона розширила його світогляд і розуміння того, як працюють міжнародні медичні проєкти. Після цього він активно подавався на вакансії в міжнародних організаціях і в 2024 році став ваучерним офіцером у французькій організації PUI, де разом з українськими та французькими колегами реалізував проєкт із забезпечення ліками понад 2000+ пацієнтів Ізюма, залучивши ІТ-компанію та дві великі аптечні мережі, лікарів із місцевих центрів первинної допомоги. Азовський кемп 2024 року навчив Данила основам публічних виступів (на прикладі фасилітаторів та тренерів Кемпу) і системного мислення, що допомогло ефективніше комунікувати з громадами та професійною спільнотою. Тренінги фасилітаторок груп рівних, які підтримує наш Проєкт (Анастасії Гібескул, Марини Опаленко, Катерини Почтар), та тренерів АСМУ (Ірини Волошиної, Вадима Вуса) повернули його до практичної медицини, тож, коли з’явилася можливість стати медичним директором і лікарем клініки американської протестантської гуманітарної організації, він подався і отримав пропозицію роботи. Сьогодні Данило Ситник координує понад 20 локацій, одна з яких розміщена за 10 км від фронту. 
4. У 2024 році лікарка загальної практики сімейної медицини Катерина Зінкевич пройшла навчання для фасилітаторів і одразу почала проводити зустрічі у своєму закладі. Зараз разом із колегою вона працює над тим, щоб пройти всі необхідні процедури та офіційно затвердити формат на рівні установи із можливістю нарахування балів БПР. Для Катерини фасилітаторство та група рівних стали не лише професійним інструментом, а й особистою підтримкою. Вона говорить про силу фасилітаторської спільноти як про ресурс, який допомагає триматися, розвиватися й не залишатися наодинці з викликами.
5. Лікарка-інтерн Валерія Величко організовує книжковий клуб для випускників — щоб розмови, які почалися під час навчання, не завершувалися разом із програмою. Це простір довіри, ідей і підтримки, який тримає спільноту разом. 

До речі, щодо останнього — ми також влаштували обговорення книги Тари Вестовер «Освічена» разом із популяризатором усвідомленого читання, співзасновником Українського центру охорони здоров’я (UHC) Матвієм Хреновим.   

Крім того, ми провели інтерактивний брейншторм, присвячений викликам інтернатури, а також сесію генерації ідей проєктів, які можуть допомогти з ними впоратися. Учасники ділилися власним досвідом, аргументували свої позиції та мали змогу на практиці відчути, як це — не лише озвучувати проблеми, а й шукати системні рішення.  

Ми побачили бажання комунікувати, знайомитися, взаємодіяти в майбутньому. Бачимо потужну силу людських зв’язків і тішимося, що тепер таких зв’язків побільшало.