Логіка системного підходу україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти»

Групи інституцій — ключові стейкголдери україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти»:

А. медичні заклади вищої освіти (ЗВО, або автономний університет, медична академія, медичний інститут), які зрощують людські ресурси для охорони здоров’я; проєкт керується підходом розбудови потенціалу, який включає різні компоненти медичної освіти, а також покладається на системний підхід та підхід, орієнтований на студента/випускника;

Б. заклади охорони здоров'я (переважно первинної медичної допомоги в цьому проєкті — ПМД), де працюють випускники медичних університетів, медичних академій, які в ролі працівників удосконалюють свої компетенції (також в університетах, на етапі інтернатури, безперервного професійного розвитку) та надають послуги людям (останні завжди знаходяться в центрі системи охорони здоров’я);

В. національні та регіональні органи врядування — Міністерство охорони здоров’я України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Міністерство освіти і науки України, Національна служба здоров’я України — розробляють політики та створюють правила для А. та Б., покращують середовище для розвитку тощо.

Представники (групи професіоналів) у ЗВО:

• Викладачі та викладачки, які мають демонструвати майстерність викладання, поширювати добрі практики (наприклад, у групах рівних), впроваджувати ефективніше навчання, орієнтоване на розвиток навичок у студентів, розвивати науковий потенціал.
• Управління /адміністрування, спрямовані на (а) поширення цінностей, які ведуть до розвитку освіти, (наприклад, академічна доброчесність, прозорість, нетолерування корупції), що надзвичайно важливо для сприятливого освітнього середовища, де зростають та отримують компетентності (знання, навички та ставлення) нові професіонали; (б) визначення пріоритетності проблем і добрі практики ефективного розподілу ресурсів, включаючи складові, пов'язані з управлінням людськими ресурсами, фінансами, управлінням освітнім процесом і діджиталізацією процесів.
• Крім того, спеціалісти (наприклад, з ІТ-відділів освіти, асистенти симуляційних центрів) мають розуміти ключові принципи навчання та бути достатньо компетентними, щоб сприяти впровадженню інновацій у закладі. Проєкт «Розвиток медичної освіти» не зосереджує свою діяльність на цій групі, але ми залучаємо їх до спільної діяльності з освітянами та/або адміністрацією, якщо це необхідно.
• Студенти мають бути активними учасниками освітнього процесу (студентоорієнтований підхід), однак зараз залученість студентів мінімальна, а їхні потреби не завжди почуті й інтегровані в освітні політики та практики. Хоча проєкт підкреслює компетенції викладачів та адміністрації, які мають істотний вплив на студентів, все ж фізичні студентські простори як частина освітнього середовища (входять до міжнародних критеріїв акредитації як кампус) є чи не єдиним видом діяльності, основною цільовою аудиторією якого є студенти.

Напрямки співпраці в ЗВО:

• Загальний підхід посилення потенціалу був окреслений проєктом у січні 2020 року — після першого року проєкту, коли було визначено кілька вузьких місць. Він заснований на системному підході, орієнтованому на студентів/випускників, що підкреслює комплексність системи (замість того, щоб зосередитися на одному-двох напрямках, важливо змінювати кілька одночасно для забезпечення сталого розвитку).
• Компетентнісний підхід є основним керівним принципом в освіті, який запроваджений більше десяти років тому, але його потенціал досі не розпізнається та не застосовується українськими освітянами, адміністрацією університетів, академій. Ключові засади компетентнісного підходу: (а) компетентності, отримані після закінчення навчання, мають бути адекватно окреслені, вимірюваними та внесеними в навчальні програми; (б) цілі навчання мають узгоджуватись з методами викладання та оцінюванням. Таке узгодження здійснює визначальний вплив на якість освіти.
• Освітнє середовище також є важливою концепцією, яка сприяє кращому розумінню прогалин, потреб, досягнень, наприклад, сілабусу, практики викладання, кампусу тощо. Ця концепція інтегрована в систему моніторингу та оцінювання проєкту, індикатори базуються на показниках освітнього середовища в пілотних і непілотних закладах.
• ЗВО рідко мислять категоріями добрих управлінських практик, оскільки вони зосереджені переважно на освіті та дослідженнях. Однак фінансовими, людськими, інформаційними ресурсами слід керувати ефективно та прозоро, щоб забезпечити хороші результати (випускники з ключовими компетентностями, які прагнуть стати лікарями, медичними сестрами, або ЗВО як простір для розвитку тощо). Тож адміністрація ЗВО має регулярно вдосконалювати свої управлінські практики, що відображається на функціонуванні ЗВО, освітніх програм тощо.
• Не лише освіта, а й дослідження та практична експертиза є ядром університету.

Заклади охорони здоров’я розглядаються як партнери проєкту за такими напрямками, куди залучені групи фахівців:

• Менеджери охорони здоров'я здобувають управлінські компетенції для кращого та ефективнішого розподілу людських, фінансових та інформаційних ресурсів. Таким чином ми (з партнерами — Українським католицьким університетом, Українським центром охорони здоров’я) розробляємо курси, програми, заходи задля їхнього розвитку.
• Медичні сестри мають бути залучені до процесу надання послуг, мати свою кар’єрну траєкторію та продовжувати професійний розвиток як лікарі. Для цього ми реалізуємо проєкт «Медсестра з розширеними повноваженнями».
• Сімейні лікарі та інші надавачі первинної медичної допомоги потребують надійних джерел інформації для професійного розвитку, так само й побудови спільноти для можливості обміну професійним досвідом та визнання «сімейної медицини» у суспільстві. Їхній безперервний професійний розвиток (БПР) має бути якісним.

Національні та регіональні органи врядування розглядаються проєктом як такі, що створюють правила, політики та середовище для університетів, академій, закладів охорони здоров’я, контролюють їхні принципи та практики під час надання послуг тощо. Залежно від якості та актуальності цих правил, політик, кінцевий споживач, клієнт (пацієнт, студент, держава) отримують продукт з характеристиками, які показують задані очікування / рамки. Таким чином, проєкт співпрацює, підтримує та створює партнерські стосунки з національними та регіональними органами з метою покращення політик, середовища, в якому автономні заклади охорони здоров’я та заклади вищої освіти можуть розвивати необхідні для суспільства цінності (продукти, знання, здоров’я тощо). Наприклад, проєкт «Розвиток медичної освіти» ініціює залучення фахівців Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до просування компетентнісного підходу та роз'яснення принципів автономного статусу закладів вищої освіти. Міністерство охорони здоров’я України (бенефіціар проєкту) також має створити політику для кращої організації інтернатури, БПР людських ресурсів у сфері охорони здоров’я, тому проєкт підтримує це експертними знаннями, заходами тощо.

Функціонування автономних закладів має різні рівні змін, які залежать від їхнього розвитку. Наразі експерти україно-швейцарського проєкту підкреслюють важливість (а) освітніх стандартів належної якості для навчального процесу та результатів навчання, (б) умов вступу, щоб гарантувати, що вмотивовані абітурієнти з достатніми знаннями отримають стипендії для навчання, і (в) іспити – оцінювання компетентностей випускників медичних закладів вищої освіти не узгоджені з переліком компетентностей (визначеним у нещодавно затвердженому освітньому стандарті). Ці принципи/напрямки розробляються національними регуляторами разом із представниками медичної освіти, обговорюються громадянським суспільством та медичними працівниками.

Подібним чином, (a) професійні стандарти, (б) фінансові стимули та (в) керівні принципи важливі для розробки, поширення та втілення передового досвіду закладів охорони здоров’я.

Безперечно, має бути окреслено більше акторів і принципів у системі освіти й регулювання професії (аніж у представленій схемі - рамці). Наприклад варто розглядати хаби як важливих гравців, які надають певні продукти, експертизу для згаданих організацій. І все-таки цим зображенням ми намагаємося підкреслити найкрупніші компоненти та зв’язки між ними.

Примітка: рамка у вигляді зображення окреслена командою україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти» у січні 2022 року для кращої видимості та комунікації архітектури проєкту. Вона розглядається як основа для розробки другої фази проєкту, де ми плануємо приділити більше уваги побудові містків між освітою та практикою, на ключових стовпах, наприклад, на освітніх та професійних стандартах, вимірювані критеріїв ефективності освітніх інтервенцій.