У Карпатах відбувся зимовий Семінар надзвичайних викладачів і викладачок

18–23 січня в Карпатах ми провели другий Семінар надзвичайних викладачів і викладачок. Незмінні авторки та фасилітаторки семінару — Ольга Бершадська, освітня консультантка, яка вміє створювати простір, де хочеться просто бути, та Наталія Старинська, тренерка, яка майстерно змодерували програму події і розкривати потенціал через влучні запитання. 

За два семінари — у червні 2025-го і січні 2026-го — у Карпатах побували 62 викладачки й викладачі з медичних університетів усієї України. І цифра, яка в навчальних форматах трапляється рідко: 100% учасників задоволені й підтвердили, що опинилися в комфортній та продуктивній атмосфері. 

«Ми створюємо простір, де кожен викладач — носій цінного досвіду. Не важливо, один рік викладання чи 40. У результаті цей захід без спікерів стає заходом з 32 супер-цікавими спікерами, глибокими розмовами й новими зв’язками між кафедрами, дисциплінами та університетами», — розповідає Наталія. 

Формат, як і раніше, побудований за зразком північноамериканського Great Teacher’s Seminar: жорстко фіксованої програми немає. Натомість багато уваги приділяється тому, щоб знайти питання, які справді хвилюють викладачів і на які вони мають вплив. Семінар почався з озвучення реальних викликів із щоденної роботи, які потім обговорювали в малих групах за одним головним правилом: не жалітися й не критикувати, а запитувати. 

Локація знову зіграла свою роль — не лише ментальну, а й фізичну відстань від звичних ролей і аудиторій. У контексті повномасштабної війни ця відстань виявилася функціональною умовою глибокого навчання. У відгуках учасники писали майже однаковими словами: «Уперше за 3,5 року від початку повномасштабного вторгнення я не відчував тривоги», «думки про війну зайняли лише 10% моїх думок, а не 90%, як зазвичай». 

Окрім глибинної роботи із собою, семінар став майданчиком обміну практикою. Учасники найчастіше згадували «мапу полярностей» — інструмент для розпізнавання застрягань у роботі. Серед інших методик, які забрали з собою: піраміда Ділтса для самоаналізу, еквалайзер компетентностей і формати рефлексії в малій групі. 

Головний інсайт зимового семінару учасники сформулювали самі: «Не кажи ні, подумай: а як я це можу зробити?». А в зворотному зв’язку повторювалась ще одна думка, майже дослівно у різних людей:

«Я не одна не ідеальна викладачка. І не одна, у кого студенти бувають невмотивовані. Ті проблеми, з якими я приїхала, тут були вирішені — і навіть більше». 

«Маю відчуття, як стара парадигма сиплеться і відкриваються нові двері до освіти, що навчає серцем».

Слово «терапевтичний» у відгуках трапляється кілька разів, хоча семінар свідомо тримається в рамках професійного навчання. Просто формат, у якому викладача нарешті чують і де він розуміє, що не один, — сам по собі лікує. Такий досвід допомагає подолати професійну самотність: бачити, що твої труднощі не унікальні, що інші теж сумніваються й втомлюються — і попри це продовжують змінювати освіту. 

Семінар надзвичайних викладачів відбувся завдяки відкритості кожного учасника і вірі в те, що зміни в медичній освіті починаються з кожного з нас. А ми вже готуємось до третього семінару, який традиційно пройде у Карпатах наприкінці червня.