Звітуємося й розповідаємо найцікавіше з обговорень онлайн-марафону панельних дискусій щодо розвитку медичної освіти України

В ранковій панельній дискусії «Національні пріоритети щодо розвитку людських ресурсів в охороні здоров’я» обговорювали важливість планування та забезпечення потужностей кадрових ресурсів та створення якісного середовища для медичних працівників.

🇺🇦  Траснляція українською мовою за посиланням тут —> https://youtu.be/EgwXRWneY-Y
🇬🇧  Траснляція англійською мовою за посиланням тут —> https://youtu.be/V4toVz13-BY

Ірина Микичак, заступниця Міністра охорони здоров’я України зазначила: «Кадровий ресурс у сфері охорони здоров’я — національне надбання України. Сьогодні пріоритетними напрямками роботи Міністерства є аналіз кадрового ресурсу та його збереження, оцінка перспектив розвитку медичних працівників та підтримка їхньої мотивації. Ми прагнемо до медицини, яка орієнтована і доброзичлива до медичних працівників.»

Пріска Депнерінг, заступниця директора Швейцарського бюро співробітництва в Україні прокоментувала: «У сьогоднішньому контексті важливо розуміти як навчати людей, щоб вони знаходилися в контексті й були обізнані. Я рада що проєкт який сьогодні організовує онлайн-марафон панельних дискусій дійсно забезпечує медичних працівників всією важливою інформацією. Щодо стратегічного планування для забезпечення наявності трудових ресурсів — тут звичайно мова йде також і про створення якісного середовища та простору яке має бути привабливим для медичних працівників.»

Каспар Віс, заступник директора Швейцарського інституту тропічної медицини і громадського здоров’я (Swiss TPH) розповів: «Подумаймо як сьогодні виглядають моделі надання медичного обслуговування і як вони мають виглядати у майбутньому. Зараз багато країн переходять до більш інтегрованої моделі надання послуг. Це означає що первинна ланка охорони здоров’я вже збудована й активно працює на обласному й національному рівнях. З іншого боку важливо зробити роль медсестри значущою. Є проблема в тому що молодший український медичний персонал виїжджає в інші країни. Тому ми мусимо думати про цілий діапазон важливих питань: інноваційні робочі середовища, планування потужностей робочих кадрів. Як виглядатиме роль медсестри у майбутньому?»

Другу панельну дискусію «Набуті уроки: Створення потенціалу медичних працівників» було організовано у вигляді телемоста між партнерами проєкту та представниками освітніх інституцій.

Анастасія Леухіна, фасилітаторка тренінгу фасилітаторів Груп рівних і курсу «Людяність та Емпатія в роботі медика», викладачка, авторка книги «Зовсім не страшна книга», співзасновниця «ГО Горизонталі» зазначила: «Як на мене, освіта в Україні й медична освіта зокрема спрямовані на те, щоб дати алгоритми та навчити правильних відповідей. У нас дуже багато директивного навчання замість інтерактивної взаємодії. В медичній освіті це може відображатися у побудові директивних відносин між лікарями та пацієнтами. Мені дуже хочеться, щоб ми привнесли більше людяності, поваги та розуміння певної рівноправності у відносинах між медичними працівниками та пацієнтами.»

На завершення телемосту ми відвідали Буковинський державний медичний університет і поспілкувалися про те, чи важливі, корисні та помітні результати проєктних активностей на рівні усього ЗВО. Разом з адміністрацією, викладачами та студентами розмірковували про те, що вдалося, а що ні, й куди прямувати далі. Адже всі наші рішення ми приймаємо спільно з партнерськими закладами освіти.

Безперервний професійний розвиток медиків не менш важливий, ніж додипломна освіта та інтернатура. Медичні фахівці вчаться все життя.

Вважаємо, що освітні послуги мають бути актуальними та зручними у користуванні. Разом із нашими партнерами ми працюємо, щоб такі послуги ґрунтувалися на доказовості й були на часі. З цією метою сьогодні в Україні функціонують Групи рівних — завдяки фасилітаторам, які пройшли тренінг від проєкту. Тому сьогодні в третій панельній дискусії «БПР для надавачів медичних послуг на первинці» ми багато говорили про важливість формату рівний-рівному, успіхи та виклики, а також про майбутній розвиток цього напрямку.

Ренато Галеацці, лікар, професор медицини, член Швейцарської академії медичних наук зазначив: «Будь-які зміни потребують часу. Багато країн пострадянського простору нині тільки переходять до формату роботи рівний-рівному. Навіть якщо вам здається що такий перехід триває повільно — продовжуйте. Тут звичайно важливо щоб професійні асоціації також брали на себе певну роль при організації заходів БПР, адже члени професійних асоціацій як ніхто інший знають актуальні потреби медичних працівників.»

Ірина Волошина, професорка кафедри сімейної медицини ФПО ЗДМУ, входить до складу правління Академії сімейної медицини України, Європейської асоціації первинної серцево-судинної допомоги прокоментувала: «Ландшафт медичної освіти почав змінюватися. Сьогодні потрібно підіймати болюче питання «Що робити, щоб медичні працівники залишалися в Україні?» В цьому контексті питання медичної освіти є важливим і комплексним, адже воно включає не тільки аспект фінансування. На мою думку, гідність, повага, обмін досвідом і розвиток професійних медичних спільнот у тісній взаємодії з партнерами й викладачами вищих навчальних закладів дуже важливі для того, щоб продовжувати активно розвивати модель інтегрованої взаємодії.»

Младена Качурець, керівниця освітніх проєктів академії Медична мережа «Добробут», заступниця Міністра охорони здоров’я у 2019 році розповіла: «Хочу звернути уваги на критерії акредитації. В деяких країнах розділяють поняття CME (Continuous Medical Education) i CPD (Continuous professional development), оскільки є необхідність розділити критерії для практично-орієнтованих і теоретично-орієнтованих заходів. Оскільки акредитація заходів для лікарів і для медичних сестер — це дві різні акредитації, то й критерії мають бути різними. Навіть акредитаційні агенції мають бути різними (не одна й та сама інституція) із залученням різних експертів. І, власне, створення сильної інституційно-спроможної акредитаційної агенції, яка зможе інтегруватися й отримати взаємовизнання від європейської або американської акредитаційної агенції — перший крок для розвитку такого напрямку в Україні.»

У четвертій панельній дискусії обговорювали швейцарські проєкти технічної підтримки і зміни в системі охорони здоров’я.

Петро Ільків, координатор проєктів, Швейцарська агенція розвитку та співробітництва (SDC) прокоментував: «Для швейцарської конфедерації інвестиції в медичну освіту в різних країнах і регіонах є одним із пріоритетів. І можу сказати, що ми багато років йшли саме до такого проєкту, що має нині дуже концентрований та системний фокус на розвиток медичної освіти.»

Мартін Рааб, лідер проєкту і керівник відділу швейцарського центру міжнародного здоров’я у Швейцарському інституті тропічного і громадського здоров’я зазначив: «Якщо подивитися на те, що Швейцарія робить останні 20 років, то очевидно, що ми маємо в фокусі компоненти навчальних проєктів. Зараз ми говоримо й про підготовку керівників, адже аспект управління — необхідна ланка для зміцнення системи охорони здоров’я. Тому коли у нас мова іде про реалізацію підтримки проєкту у супроводі з різними факторами, важливо розуміти обґрунтування, яке супроводжує цей проєкт і його розгортання. Варто розуміти, що імпульси до змін є також зовнішніми, і це важливо для того, щоб ми могли спільно працювати із міжнародною спільнотою. Медична освіта багатогранна. І тут ми маємо ставити як собі, так і спільноті наступні запитання «Чому ми хочемо змінюватися? «Чому необхідно просувати зміни саме зараз?»

Сьогоднішній онлайн-марафон панельних дискусій ми завершили обговоренням Людяності і Гідності в охороні здоров’я. Гостра, але дуже потрібна тема на яку дискутують. Вона дійсно викликає багато суперечностей між лікарями та пацієнтами, а у лікарів — бажання захищатись та/чи атакувати. Менше з тим це саме та тема, без якої пацієнто-орієнтована медична допомога нездійсненна.

Наталія Лелюх, акушер-гінеколог, блогерка прокоментувала: «Людяність потребує комунікативних навичок, яким треба вчитися. Важливо розуміти скільки власного емоційного ресурсу ви готові приділити пацієнтам не нашкодивши ні собі, ні їм.»

Генадій Фузайлов, доктор Гарвардської медичної школи та лікар клініки Massachusetts General Hospital зазначив: «Якщо людяність в людині виховується, то поняття людяності в медичній сфері охоплює низку багато секторальних компонентів які потребують безперервного розвитку і постійної підтримки. Немає єдиного рецепта «як спілкуватися з пацієнтом.»

Ми розуміємо надважливість цієї теми і усвідомлюємо, що починати треба з освіти майбутніх лікарів, медичних сестер і медичних братів. Саме тому 15 медичних освітян зараз працюють у майстерні з розробки курсу «Людяність та емпатія в роботі медика». І ми дуже сподіваємось, що курс ввійде в навчальні плани усіх медичних ЗВО України.