Від теорії до практики: шлях перших українських менторів в інтернатурі

Поділитися

Після двох місяців онлайн-навчання на курсі з менторства в інтернатурі учасники й учасниці зустрілися офлайн під час семінару «Від теорії до практики: шлях перших українських менторів в інтернатурі». Зустріч, під кодовою назвою «після свят», вийшла насиченою та з приємним посмаком радості розвіртуалення. Нам вдалося створити семінар для обміну досвідом, де кожен і кожна можуть ділитися власними успіхами, напрацюваннями й, навіть, переживаннями стосовно переліку змін, що необхідні для функціонування менторства в інтернатурі по всій країні.

Ігор Заставний — спікер курсу з менторства, який не просто вчить, а й сам практикує менторство в роботі — поділився цікавезними кейсами, досвідом проведення дебрифінгу й надання зворотного зв’язку лікарям-інтернам. Учасники й учасниці навчилися створювати атмосферу довіри та психологічної безпеки, вербально і невербально комунікувати з менті, а також спільно приймати рішення, фокусуючись на меті й усвідомлюючи освітні цілі.

Найскладніше говорити про складні речі простими словами. І не тільки з менті, а й з пацієнтами. Попри те, що ці навички є м’якими, працювати над їхнім удосконаленням потрібно так само ретельно як ви звикли відпрацьовувати клінічні скіли. Ментор повинен власним прикладом демонструвати толерантність та емпатію у комунікації з пацієнтами, і вчити цьому лікарів-інтернів. Удосконалити soft skills нам допомогла Дарина Дмитрієвська — амбасадорка толерантності та запеклий ворог будь-якої дискримінації в медицині. З її легкої подачі ментори змогли зіграти ролі тих пацієнтів, які найчастіше дискримінуються в медицині. Справжні лікарі-інтерни практикувалися в комунікації, а найсправжнісінькі ментори вчилися надавати зворотний зв’язок своїм менті.

Команди Академії Добробут та Медичної мережі «Добробут» — невичерпне джерело натхнення для змін. Інститут менторства в цій клініці вже існує. Альона Матейчук, лікарка і менторка для лікарів-інтернів, учасниця курсу з менторства розповіла про свої перші кроки, занепокоєння і перешкоди, які довелося долати: «Попри те, що спершу у мене не було досвіду в менторстві, я мала велике бажання допомогти інтернам адаптуватися й розвиватися. Менторство — гарна можливість здобути новий досвід і визначити вектор розвитку».  

А ще до нас доєдналися лікарі-інтерни не тільки в ролі учасників семінару. Олександр Белько та Євгенія Логінова поділилися власним досвідом автономної практики на інтернатурі. Лікарі-інтерни розповіли як одночасно боялися й хотіли практикувати самостійно, відчували відповідальність і раділи першим успіхам. Радісно було чути, що довіра і підтримка їхньої менторки Альони Матейчук надихала на роботу і була важливою.

Вам здається, що це щось фантастичне і неможливе для впровадження у вашому закладі охорони здоров’я? Зовсім  ні — головне бажання! У цьому нас завірила Вікторія Ковач, координаторка центру підготовки інтернів Академії Добробут: «Якщо ми маємо інтернів, які вмотивовані вчитися та розвиватися, менторів, які готові за них поручитися та ефективну адміністративну систему — то все вийде. Головне зрозуміти для чого і як ми це робимо. Важливим є формування чітких алгоритмів дій для лікарів-інтернів та менторів, що дозволять пацієнтам спокійно піти на такий прийом. І наш кейс тому яскравий приклад, коли пацієнти приходять на повторні візити до лікарів-інтернів і залишаються задоволеними якістю наданої медичної допомоги»

Віктор Артеменко  — наш незмінний модератор і генератор ідей сприяв обговоренню змін, що потрібні на рівні закладу освіти та закладу охорони здоров’я, щоб менторство стало новою нормою в інтернатурі в Україні. Завершила семінар неперевершена Ольга Бершадська створивши з нами спільноту менторів! Звичайно це лише перші кроки, що ми спільно зробили для адекватної роботи в інтернатурі. Тому впевнено говоримо, що спільнота менторів існує і буде розвиватися!

Чи варто додавати, що учасники й учасниці семінару залишилися задоволеними? Ось вам основні відгуки у формі зворотного зв’язку: 

  • «Хочемо ще!» 
  • «Давайте зробимо семінар регулярним!»