Школа позамедичної освіти: навчання для освітян та освітянок

Цьогоріч україно-швейцарський проєкт «Розвиток медичної освіти» спільно з Українським центром охорони здоров’я (UHC) започаткували нову освітню програму — Школу позамедичної освіти для освітян і освітянок, які навчають та виховують нове покоління лікарів для нашої країни.

Ідея Школи

Ідея цієї програми виникла у відповідь на запит сучасного суспільства: студенти більше не хочуть підходити до навчання стандартно, вчитись по книжках і завчати матеріал; на формування фахівців дедалі більше впливають зовнішні, суспільні та політичні контексти; недостатньо бути хорошим освітянином, лікарем, та іншим спеціалістом, якщо в арсеналі тільки хард скіли. Натомість потрібно набути м’яких навичок та мати жагу до постійного особистісного розвитку. Тому пізнання поза медичним контекстом стає так само важливим, як підвищення кваліфікації. Медицина, як наукова сфера (як багато інших профільних царин) часто викладається в Україні без врахування суспільних процесів, культури, філософії, без так званого гуманітарного блоку. На нашу думку, це застарілий і не європейський підхід. Важко посперечатися з тим, що гуманітаристика прокачує здатність і вміння до глибокої рефлексії, що, своєю чергою, впливають на формування підходів до викладання та особистісного розвитку. Ми віримо, що такі знання збагачують педагогічну практику та сприяють формуванню нових підходів у медичній освіті. Важливо зазначити, що не завжди ці теми займають належне місце в навчальних програмах. І Школа позамедичної освіти чудова відповідь на сучасні виклики, бо це те місце, де на звичні речі можна подивитися під новим кутом.

Формат Школи

У межах Школи позамедичної освіти ми провели три сесії по три дні, кожна з яких була присвячена окремим темам і координувалася досвідченими тренерами з Українського центру охорони здоров’я (UHC). Так, перша сесія пройшла за модерації Павла Ковтонюка й була присвячена системі охорони здоров’я України; друга сесія стосувалась взаємодії людини із суспільством та світом у цілому й модерувалася Матвієм Хреновим; третю сесію, присвячену особистісному розвитку, курувала Наталія Рябцева. Участь у програмі взяли викладачі та викладачки медичних та медсестринських ЗВО, які пройшли конкурсний добір.

Сесія 1. Про системи

Перша сесія Школи позамедичної освіти проходила у Львові 16–18 травня. Вона розпочалась із лекції Сергія Квіта, президента Національного університету «Києво-Могилянська академія» на тему «Освіта як здатність, відповідальність і потреба»:

«Те, що ми називаємо університетами в нашому пострадянському сенсі — це не той університет, який розуміється в європейській традиції. У європейській традиції університети були автономними. Ідея автономії — це ідея, з якої виростає університет. Якщо Україна хоче мати сучасні університети, вони мають бути автономними. Це означає відповідати за власну якість».

А далі, упродовж трьох днів, учасники та учасниці разом із Павлом Ковтонюком багато міркували про систему охорони здоров’я України, її минуле, теперішнє та майбутнє в повоєнні часи. Також говорили про медичну освіту з Олександром Лінчевським, головним медичним директором мережі «Добробут», хірургом військово-медичного управління СБУ, заступником міністра охорони здоров’я України у 2016–2019 роках; намагались осягнути політичну філософію здоров’я разом з Андрієм Вишневським, правником, експертом у сфері реформи державної служби та органів юстиції, ексзаступником голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК); обговорювали суспільні трансформації України за останні двісті років із Євгеном Глібовицьким, експертом із довгострокових стратегій, викладачем програм із комунікацій та управління репутацією, засновником експертної компанії pro.mova.

За спостереженнями організаторів та й за відгуками самих учасників та учасниць, перша сесія Школи змусила присутніх вийти зі своєї звичної бульбашки та подивитися на вже знайомі процеси та події під новою оптикою.

«Перша сесія надихнула на роздуми, що ми самі творці системи охорони здоровʼя/ медичної освіти. І що суспільство має переглянути пріоритети, зосередитися на якості освіти, а не на доступності. Адже результати нашої медичної освіти ми остаточно оцінимо як споживачі медичних послуг».

«Активізували бажання до співпраці та діалогу. Дали можливість системно подивитися на охорону здоров’я, здоров’я населення і побачити місце медичної освіти в ній. Представлені матеріали провокували на роздуми й нові питання».

«Розширили світогляд щодо історичних та політичних процесів у державі та в системі охорони здоров’я. Дали розуміння персональної відповідальності в майбутній відбудові України, усвідомлення необхідності змін підходів навчання в закладах освіти для створення ідеального медичного середовища для дискусій». 

Сесія 2. Про суспільство і світ

Друга сесія Школи проходила 13–15 червня у Львові вже під кураторством Матвія Хренова.

Напередодні Матвій поділився своїм баченням щодо другої сесії:

«Модуль присвячений взаємодії людини із суспільством та світом загалом. Розглядатимемо питання політичної філософії, механізми роботи суспільства та роль лідера в цьому суспільстві. Медичні університети здебільшого орієнтовані на технічні навички. Проте, на мою думку, вища освіта також повинна сприяти всебічному розвитку людини. На цьому модулі ми розширюватимемо кругозір викладачів, працюватимемо з їхнім світобаченням та світосприйняттям, а також із розумінням процесів у державі».

Для втілення задуманого Матвій запросив Святослава Мотрена, викладача кафедри політичних наук Українського католицького університету, з лекціями про політичну філософію; Мирослава Мариновича, українського дисидента, з виступом на тему «Особливості української ідентичності й націєтворення»; письменника Андрія Любку з розмовою про його книгу «У пошуках варварів» та обговоренням поняття «свій — чужий», що базується на упередженні і стереотипах на національному підґрунті. Окрім зустрічей із запрошеними спікерами, учасники й учасниці під керівництвом Матвія досліджували тему лідерства та побудову стратегії, а також відвідали артпростір «Я Галерея».

«Як і попереднього разу, ця сесія наштовхує на роздуми, як працювати найефективніше та результативніше на своєму місці; що я зможу змінити, аби стало краще… Однак, на ці питання я маю віднайти відповідь у собі, а не в комусь іншому»

«Щиро дякую за можливість навчатися в найкращих! Із захопленням слухали про етичне лідерство, аналізували себе, колег, справжніх та так званих лідерів і, звісно, думали, що із цим робити».

Сесія 3. Про особистість

Третя сесія Школи проходила у Львівській області з 11 до 13 липня. Наталія Рябцева, кураторка сесії, розповіла, що наскрізною темою третього модуля була особистість.

«Нам важливо було, щоб, подивившись на системи та світ, учасники Школи змогли відповісти собі на питання: «А що тепер мені із цим робити? Яка моя роль у цьому?». Саме тому спікери модуля говорили з учасниками про різні парадигми мислення в людей, про етичні питання, про літературу в нашому житті, про власне відновлення. Це дало змогу учасникам, усвідомлюючи складність і мозаїчність світу, повернути погляд усередину себе, замислитися про відмінності між людьми, про неоднозначні рішення та про власну роль у змінах».

Серед спікерів, запрошених на цю сесію, були: Валерій Пекар, підприємець і викладач, з лекцією «Еволюція мислення, лідерства та менеджменту»; отець Павло Худ, викладач УКУ, з лекцією «Етика прийняття рішень», де спільно з учасниками шукали відповіді на непрості питання та шукали природу зла; Богдана Неборак, журналістка, культурна менеджерка й літературознавиця, розповіла про читання, як практику саме демократичних суспільств, а також навчала учасників Школи читати критично та бути не лише читачем, але і критиком. Євген Фєдєчкін, тренер із командної взаємодії, фахівець із психічного добробуту, психічного здоров’я організації «DeStigma» поговорив з присутніми про вплив особистості на процес відновлення, адже це процес для країни та суспільства, фундамент якого починається вже сьогодні.

«Завдяки ілюстрованій презентації, чудовим прикладам спікера щодо кожної парадигми мислення, роботі з кейсами, діалогу з аудиторією вдалося зрозуміти кожну парадигму, ідентифікували себе з конкретним кольором, усвідомили, як спілкуватися з кольорами «нижчими» в спектрі».

«Фактаж інформації, подача інформації, комунікація з авдиторією, відповіді на питання — усі компоненти були на тому рівні, на якому могли задовольнити складних слухачів. Працювати з однією концепцією цілий день — дозволило заглибитися в неї та застосувати вже на практиці».

Під час планування Школи ми ставили собі за мету прочинити учасникам, медичним освітянам, двері у світ гуманітаристики. І тим самим допомогти розширити кругозір, побачити цінність у всебічному розвитку та стати новими змінотворцями освітнього середовища у своїх закладах. Ми сподіваємось, нам це вдалось. Принаймні деякі відгуки та рефлексії учасників це підтверджують.

Дякуємо нашим друзям та партнерам з Українського центру охорони здоров’я (UHC), а також спікерам та учасникам Школи, які зробили цю подію особливою, змістовною й дуже ціннісною!