Про медицину засновану на свідченнях

Зізнавайтеся, чули хоч раз від колег формулювання «доказова медицина»? Звісно ми теж чули. Й продовжуємо чути. Та чи коректно так казати? Сьогодні пояснюємо чому формулювання «доказова медицина» не є вірним.

Медицина заснована на свідченнях — більш коректний український аналог терміну evidence based medicine. Прецікавим є пояснення Дмитра Гуляєва щодо різниці термінів у його рубриці «МЗС» для подкасту «Намацальна медосвіта» —> https://li.sten.to/lczssaxw.

Пан Дмитро пояснює: «На початку 1990-х років один із засновників цієї концепції Гордон Гайатт шукав для запровадженого в Макмастерському університеті Онтаріо, Канада, курсу з критичного аналізу наукової медичної інформації назву, яка б привернула увагу потенційних студентів. Перша запропонована ним назва ‘scientific medicine’ виявилася неприйнятною для медичної спільноти. Це формулювання розцінили як зухвале опозиціювання до звичайної медицини, що звинувачує її у ненауковості. Тож у 1991 році Гайатт оприлюднив односторінкову статтю під назвою evidence based medicine, що відкрила нову еру у світовій медицині —> https://bit.ly/3hqz5iB

Основи медицини заснованої на свідченнях швидко поширилися світом у тому числі й у пострадянському просторі під некоректною російськомовною назвою «даказательная мєдицина», яка надалі прижилася й в Україні як доказова медицина. Про використання слова доказ можна було б подумати, якби в англомовній версії було слово proof, що перекладається українською як доказ, доведення. Якщо звернутися до тлумачного словника Collins, стає очевидно, що слово доказ і свідчення геть не синонімічні попри спорідненість визначених ними понять. Слово evidence – перекладається передовсім як «свідчення», «підстава», «дані». Серед науковців є певна згода, що стандартом оцінювання наукової теорії є свідчення evidence, а не доказ proof. А наукові знання гіпотетичні й тимчасові. Тож у науці немає такої речі як остаточно доведеного знання, а відповідно не може бути й беззаперечних доказів».

Однак, медицина заснована на свідченнях — не просто наявність чи відсутність свідчень, а набагато ширше поняття, в структуру якого входять ще два рівнозначно важливі компоненти. Розберімось в усіх трьох взаємодоповнювальних складових, що формують медицину засновану на свідченнях:

• дані, свідчення, наукові підстави, результати наукових досліджень, зазвичай рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних досліджень, що проведені з долученням достатньої кількості пацієнтів і результати яких не викликають сумніву щодо ефективності медичних інтервенцій, метааналізи чи клінічні настанови: приміром, ресурс Кокрейнівської бібліотеки —> https://www.cochranelibrary.com/
• цінності й преференції пацієнтів і пацієнток, які керуються інформованим, зваженим рішенням стосовно свого здоров’я, на основі вичерпної інформації отриманої від лікаря,
• клінічна експертиза лікаря чи лікарки, свідчення отримані при опитуванні й огляді пацієнта чи пацієнтки й врахування ресурсів ЗОЗу в якому відбувається надання медичної допомоги.

Отже, медицина заснована на свідченнях — не про набір знань, не про переказ статей, і точно не про зазубрювання алгоритмів. Вправні фахівці, які керуються принципом evidence-based medicine розуміють яких саме свідчень потребує певна клінічна ситуація, знають де та як їх шукати, можуть критично оцінити й інтегрувати у свою роботу знайдені свідчення, вміють комунікувати з пацієнтами, поважають їхній поінформований вибір та враховують їхні цінності й преференції. Непогана компетентність, еге ж?

До речі, у проєкті ми багато уваги присвячуємо комунікації, яка є надважливим компонентом медицини, заснованої на свідченнях. Усіх карт не розкриваємо, але ми вже плануємо кілька масштабних ініціатив, які допоможуть медичним освітянам, лікарям і студентам розвивати свої компетентності у застосуванні evidence-based medicine.