Про Літній клуб 2022: частина 1

Починаємо розповідати про програму Літнього клубу й ділитися з вами корисними інсайтами.

Наша подія стартувала у понеділок ввечері презентацією книги Віри Курико «Реформа здорової людини», що видано Лабораторія за підтримки нашого проєкту та The Ukrainians. На презентації учасники й учасниці з перших вуст почули історію реформування медичної реформи від команди на чолі з колишньою в.о. міністеркою охорони здоров’я Уляною Супрун. Читайте як лікували українську медицину тут —> https://bit.ly/3B4q6em. 

Вчорашній день розпочався розмовою з істориком Ярославом Грицаком. Професор Українського католицького університету роздумував над тим, що саме історія допомагає нам зрозуміти про російсько-українську війну й опирався на аналіз бази даних про війни останніх двісті років. Цей аналіз дозволяє нам краще зрозуміти, чому взагалі виникають війни, який характер війни, в яку росія втягнула Україну і що говорить на користь нашої перемоги.

«Коли ми дивимося на війну — ми навчаємося будувати нашу безпеку. Річ у тім, що війни є своєрідною «нормою», адже люди схильні воювати один проти одного. Тож мир треба виборювати. Згадаймо країни, які мають високий рівень добробуту — вони не мають тенденції воювати. Цікаво, що у багатство й добробут можна тільки застрибнути. Стратегія «повільно й впевнено» зараз не працює. Для стрибка потрібна вмотивована меншість, яка готова до змін і бере на себе  відповідальність. Подібний стрибок забезпечується політичними реформами», — коментує Ярослав Грицак.

Упродовж наступної панелі «Медична освіта: букет хвороб, або дерево проблем» Тетяна Степурко розповіла про проєктні активності й прицільно зупинилася на методології дерева проблем, яку застосувала команда проєкту під менторством Олександра Жигінаса й дослідила, наскільки кількісними й масштабними є проблеми медичної освіти сьогодні.

«Сьогодні ми стикаємося з проблемою непривабливості медичної освіти в Україні. Ця система є доволі закритою й неспроможною привабити яскраві й талановиті людські ресурси, які сприяли б її розвитку зсередини. Ми приділяємо таку увагу медичній освіті, оскільки саме в ЗВО медичні фахівці здобувають компетентності й формують світогляд, який визначатиме їхню подальшу траєкторію розвитку. Нам важливо поліпшувати компетентності, які отримує випускник медичного університету», — коментує Тетяна.

Після презентації почалася надцікава дискусія щодо того якою бачать учасники освіту в Україні в майбутньому:

«З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну я активніше почав цікавитися, що таке зло як суб’єктність. У західній філософії немає онтології зла, там є відсутність добра. Краще зрозуміти зло мені допомогла моя філософська освіта. Для того, щоб бути людиною, щоб розвиватися, нам треба займатися непрактичними речами. Українські медичні ЗВО часто створюють лікарів-ремісників тримаючи у фокусі спеціалізацію. А як щодо людяності? Розвитку особистості? Нам як суспільству треба більше лікарів-особистостей, тож закликаю вас всебічно розвиватися», — ділиться Михайло Винницький.

«IKEA — дуже класний управлінський принцип: всі предмети IKEA компонуються, навіть, якщо ти купив частину деталей у Польщі, а іншу — докупив в Києві. Таку модель можна переносити й в освітню систему взаємодіючи з різними ЗВО. Я б хотіла, щоб ми приходили до гібридних методів і технологій й оптимізували ресурси освітньої системи», — коментує Дарія Озерна.

«Чомусь в українській медицині ми відокремлюємо професіоналізм від людяності — ці характеристики існують порізно. Я вважаю, що нам треба дивитися на це під іншим кутом погляду. Коли система освіти існує відокремлено від інших систем — ми втрачаємо можливість розвиватися. Я бачу наше майбутнє завдання у взаємодії всіх наявних систем і взаємному розвитку», — говорить Оксана Луцька.

«Медична освіта не тільки про навчання студентів чи лікарів-інтернів. Це також і про навчання суспільства. Завдяки спільнотам ми маємо простір для рефлексій і можемо поширювати набутий досвід. У будь-якій ситуації є вікно можливостей, тому нам потрібно реагувати на зміни швидко й не втрачати темп. Тут має бути комплексний підхід», — коментує Віталій Смандич.

Далі учасники й учасниці обговорювали тексти Михайла Коцюбинського й Миколи Хвильового разом із Богданою Неборак. Це була направду прегарна розмова про літературу й корисність художніх текстів. Запрошуємо й вас до прочитання імпресіоністичного етюду «‎Цвіт яблуні» та новели «‎Я (Романтика)» — саме ці твори прицільно демонструють особистості, які переживають складні емоції у різних життєвих ситуаціях і роблять свої непрості вибори. 

Матвій Хренов, співзасновник Українського центру охорони здоров’я (UHC) говорив з учасниками про поняття кризи, про філософію, й про те як бути сильним. Ось кілька цікавих думок:

• кризи — це нормально,
• стабільності не існує, є життєстійкість,
• готовність до підприємницького ризику — це готовність до найгіршого сценарію з можливих.

Й завершили день дуже потрібними рефлексіями учасників й учасниць з Михайлом Винницьким, доцентом кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія» про війну.

Фото: Тарас Безпалий