Надзвичайний семінар надзвичайних викладачів

23-27 червня у Карпатах ми провели Семінар надзвичайних викладачів і викладачок — подію, натхненницями, а разом із тим і фасилітаторками якої стали Ольга Бершадська і Наталія Старинська.    

Навчання провели за зразком північноамериканських колег-педагогів — Great Teacher’s Seminar. Особливістю таких тренінгів є те, що вони тривають кілька днів у спеціально обраних місцях, поєднуючи навчання й відпочинок. Якщо північноамериканські колеги проводять їх у Канадських горах, то ми організували п’ятиденний тренінг у відносно безпечному й затишному місці, в мальовничих Карпатах.   

Ці п’ять днів у Карпатах були присвячені навчанню у форматі «рівний-рівному»: обмін досвідом, практичні заняття та відверті обговорення питань, що виникають у щоденній роботі. Локація теж зіграла свою роль — величні гори дарували відчуття віддаленості від повсякденних аудиторій і звичних ролей, створюючи простір довіри та глибшого спілкування. Саме тут з’явилася можливість разом шукати відповіді на засадничі питання: «Що я роблю?», «Чому саме так?» і «Заради чого це все?».  

Обраний нами формат не передбачав жорстко фіксованої програми — окрім розкладу кава-брейків і часу для індивідуальних рефлексій. Програму продумували самі ж учасники на початку події  . Семінар розпочався з озвучення викликів, що постають у щоденній роботі, які згодом обговорювали в групах за підтримки фасилітаторок.  

Особливістю цього формату стали й правила взаємодії. Одне з головних звучало так: «не скиглити й не критикувати, а запитувати». Під викликом мається на увазі проблема чи труднощі, і фасилітаторки наголошували — далеко не завжди для них є готові відповіді.  

І ще одна відмінність від стандартних форматів — роль співфасилітаторок взяли на себе учасниці, які мають досвід участі в проєктних заходах і пройшли не одне навчання. Дякуємо Ірині Боровик (ТНМУ), Маріанні Сем’янів (БДМУ) та Інні Чухно (координаторці проєкту). 

«Під час навчання ми не даємо якихось «чарівних пігулок», що допоможуть у роботі з невмотивованими студентами, — пояснює освітня консультантка і тренерка Ольга Бершадська. — На семінарі йдеться про інше: простір для себе, можливість почути свої питання й потреби та пошукати відповіді разом. Ми віримо, що саме це нагадує викладачам, що вони перш за все люди, з потребами, бажаннями і волею, а не просто гвинтики в системі». 

Фасилітаторки згрупували питання й уклали перелік питань, над якими освітяни працювали в малих групах. Серед «гарячих» тем і проблем, винесених на загальне обговорення, були такі: проведення онлайн-лекцій, низька мотивація студентів, недостатня мотивація колег, оцінювання студентів, використання ChatGPT і питання академічної доброчесності, а також професійне вигорання викладачів.   

Хоча не обійшлося й без запрошених гостей, які своєю експертизою підсилили атмосферу навчання та розвитку й допомогли створити теплий простір взаємопідтримки. 

• Павло Худ, священник УГКЦ та заступник декана факультету суспільних наук УКУ, говорив з учасниками про лідерство через встановлення цілей. 

• Віра Чернобровкіна, докторка психологічних наук, доцентка кафедри психології та педагогіки НаУКМА й експертка Центру психічного здоров’я, обговорила з учасниками надзвичайно актуальну тему травмочутливого викладання. 

Завершенням тренінгу стала підсумкова групова робота-брейншторм на тему «Хто такий надзвичайний викладач?».  

На наш погляд, надзвичайний викладач — це кожен і кожна, хто щиро прагне зростати у своїй професії й докладає зусиль, щоб втілювати цей розвиток у власній освітній практиці. 

На згадку про подію учасники, окрім позитивних емоцій, нових вражень, розширеної мережі освітянських контактів, знань і навичок, а також рішень для власних професійних викликів, отримали конверт із власними напрацюваннями та подяками від колег. 

Як ви бачите, цей семінар став експериментальним і фактично нетиповим форматом навчання, де співавторами були самі освітяни. Саме це дало їм можливість винести з події найцінніше — відповіді на власні запитання. Це справді особливий досвід, і ми раді, що поруч є люди, готові разом із нами брати участь у таких сміливих експериментах. 

А ось що говорять безпосередні учасниці події: 

«Щира вдячність за унікальний досвід, який став для мене джерелом натхнення для професійного та особистісного зростання. Особливо ціную безпечний простір довіри, безпеки та взаємопідтримки, створений організаторами, тренерками, співфасилітаторками — простір, де можна бути собою та розвиватися. Маю відчуття, що стара парадигма сиплеться і відкриваються нові двері до освіти, яка навчає серцем. Дякую Ользі Бершадській та Наталії Старинській, всім членам команди Україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти» і всім причетним за можливість зростати та надихатися разом!». 

«Щиро вдячна всій команді за неймовірно круто організований та проведений тренінг, тренерам вдалось зробити неможливе, об’єднати і здружити абсолютно різних людей, яких об’єднує єдина мета, та створити дуже безпечне і комфортне середовище для обміну досвідом! Щиро вдячна за можливість бути присутньою на такому заході. Бажаю всім лекторам натхнення та сил далі робити цю чудову справу: запалювати серця викладачів!»     

Подія стала успішною завдяки людям, атмосфері довіри й взаємопідтримки, відкритому обміну досвідом та щирому прагненню кожного до професійного зростання. Ми раді такому ефекту й сподіваємося, що він трансформується у відчутні результати — зміни в освітніх процесах ЗВО учасників. 

Як організатори ми вражені наснажливим і мотивувальним впливом цього формату. Тож навіщо зупинятися? Чекайте новин про наступні семінари!