Літня школа резилієнтності 2025

Цього літа спільна Літня школа об’єднала всі проєкти, фінансовані Швейцарією, що працюють у сфері охорони здоров’я в Україні. Захід відбувся у мальовничому Закарпатті та зібрав чотири команди, які підтримує Швейцарське агентство розвитку та співробітництва (SDC), а ключовим бенефіціаром виступило Міністерство охорони здоров’я України. У 2025 році Літню школу модерував україно-швейцарський проєкт «Розвиток медичної освіти» (який реалізує Швейцарський тропічний та громадський інститут охорони здоров’я) спільно зі свої.рідні. Темою заходу стала резилієнтність: людей, систем і інституцій. 

Традицію літніх шкіл у сфері охорони здоров’я, пов’язаних із політиками, системами й управлінням започаткували ще 2014 року, коли швейцарська програма «Здоров’я матері та дитини» (MCH) в Україні провела свою першу Літню школу, надихнувшись академічною моделлю Літньої школи в Луґано, Швейцарія. Той досвід заклав основу для простору роздумів, навчання та обміну, який триває й дотепер. Мартін Рааб, директор проєкту MED та колишній керівник MCH, зазначає: 

«За останні 11 років ми перепробували розмаїття форматів, вигадували багато ідей, тож сам по собі цей факт свідчить про резилієнтність Літньої школи.   

Те, що відбувається тут, в Україні, усе те, що я можу бачити на власні очі —  передовсім це сектор здоров’я, але не лише —  це неймовірний розвиток, що панує в досить багатьох царинах суспільства. І це заледве не диво для мене. Його важко пояснити моїм колегам, друзям у Швейцарії, адже Україна перебуває під постійним тиском, у стані війни, де для багатьох людей головне — вижити. І цей розвиток — геніальні ідеї, залучені люди, які підсилюють одне одного — надихає. Він безпосередньо впливає на моє щастя. Цей досвід показує, що навіть у вкрай складних умовах існують можливості розвитку і шляхи для пошуку рішень. Подеколи маю відчуття, що тут значно більше інтелектуального розвитку, нових ідей у порівнянні зі Швейцарією, де все, скажімо, більш сіре і спокійне, усталене. Ця машина вже налаштована, але вона рухається з тою самою швидкістю, часом їй бракує динаміки, яка є в Україні. Ця динаміка — серед людей, організацій — в Україні вища». 

Сімейна лікарка та співорганізаторка заходу від клініки свої.рідні Анастасія Ходан пояснила, чому саме резилієнтність стала осердям програми: 

«Резилієнтність — це не щось абстрактне, для нас це щоденний досвід. Цьогорічна Літня школа була створена для того, щоб дослідити резилієнтність як цінність, практику й системну необхідність. Щодня ми розглядали різні її виміри: лідерство, розвиток спільнот і міжсекторну співпрацю. Перші два дні були присвячені індивідуальній та організаційній, командній резилієнтності. На третій день ми підкреслили важливість україно-швейцарського партнерства як рушія спільної резилієнтності. Завершальний день був присвячений системній та національній резилієнтності України». 

Щоб показати масштабність і динамічність програми Школи, достатньо кількох цифр: 84 учасники з усіх куточків України, майже 30 лекторів і доповідачів; 10 потужних пленарних сесій; 4 глибинні дискусії; 4 практичні воркшопи.  

Працював ярмарок клінік, IT-рішень для сфери охорони здоров’я, громадських організацій та установ з України та ЄС, де учасники могли знайти корисні інструменти й можливості. 

До Школи також долучилися відомі експерти і експертки з інших царин: правозахисниця, лавреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук; шеф-кухар Євген Клопотенко, який говорив про те, як українська харчова культура сприяє нашій стійкості; а також Ксенія Возніцина, провідна організаторка послуг із психічної реабілітації ветеранів, та багато інших. 

Проведення заходу уможливила підтримка Міністерства охорони здоров’я України — головного інституційного партнера всіх чотирьох швейцарських проєктів у сфері охорони здоров’я, а також Посольства Швейцарії в Україні, що вже багато років підтримує цю галузь. Симон Троллер, заступниця керівника відділу співпраці Посольства Швейцарії в Україні, підкреслила значення Школи: 

«Мені приємно бачити таку активну медичну спільноту тут, на Літній школі. Тема цього року є особливо актуальною — ми розуміємо, наскільки важко залишатися резилієнтними тут, в Україні, яка вже три з половиною роки перебуває у стані повномасштабної війни. Це величезний виклик, і збереження резилієнтності має критичне значення, особливо для лікарів, адже вони є невіддільною частиною загальної сили країни». 

День перший 

Перший лекційний день був присвячений персональній стійкості. Розбирались у темі особистої резилієнтності ми разом з отцем Андрієм Зелінським, головою наглядової ради Українського ветеранського фонду. Отець Андрій запалив залу слухачів наснажливим життєствердним виступом. «Уміння запалювати зорі — мистецтво старлайтингу — це не просто філософія, а одна з базових практик вашої резилієнтності — спроможність підсилювати інших. Коли ви робите інших сильнішими, допомагаєте їм відчувати себе здатними і спроможними бачити у світі можливості, а не тільки загрози. Я повірив у людину поруч, у її гідність, я допоміг їй повірити в себе — я запалив зірку, значить я не можу не бути, я є!».  

З Володимиром Станчишиним, психологом, психотерапевтом, співзасновником психотерапевтичного центру «Лабораторія змін» говорили про вразливість та про те, що бути “не окей” теж “окей”: «Один з важливих пунктів резилієнтності — це прийняття рішення на основї власної вразливості. Що це таке — це мої страхи, мої переживання, мої думки. Це люди навколо мене. Доторкатися до світу і доторкатися до себе — це справді розуміти себе, розуміти, який я і в яких обставинах я живу», — говорить Володимир.  

День другий 

Другий день почали разом з Ігорем Заставним, співзасновником свої.рідні, з розмови про доброчесне лідерство. Це була одна з найбільш емоційних годин за всю школу.   

«Ми маємо вміти будувати звʼязки у новому світі, бо ми хочемо, щоб він був людським», — сказав Ігор у своєму виступі, який був наповнений прикладами командного лідерства під час евакуації, на лінії фронту, в організації штабів допомоги. Тут ми хочемо подякувати кожному та кожній за сміливість поділитись і власними історіями лідерства у війні, які прозвучали під час лекції, — ви вже неймовірно сильні!   

Більшу частину другого дня присвятили воркшопам у невеликих групах, аби зануритися в тему глибше й знайти рішення, які можна буде забрати з собою. Кожен окремий воркшоп проводив один з чотирьох україно-швейцарських проєктів:    

• «Здорове робоче місце — компонент профілактики неінфекційних захворювань» від україно-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я»;  

• «Організації, які навчаються: як культура навчання підтримує резилієнтність в умовах невизначеності», україно-швейцарський проєкт «Розвиток медичної освіти»; 

• «Сила співпраці: міжсекторальні рішення для психічного здоров’я та суспільної резилієнтності», україно-швейцарський проєкт «Психічне здоров’я для України – MH4U»; 

• «Реабілітаційний континуум допомоги як складова стійкості системи охорони здоров’я», україно-швейцарський проєкт «Реабілітація травм війни».  

Заключною лекцією другого дня школи став виступ Матвія Хренова, співзасновника Українського центру охорони здоров’я: «Криза, стратегія і резилієнтність. Чи сумісні ці слова в одному реченні?».  

День третій 

Третій день школи присвятили темі міжнародної співпраці для резилієнтності людей, організацій та систем. Почали з дискусії про силу партнерств на прикладі того, як україно-швейцарські проєкти змінюють систему охорони здоровʼя та посилюють її стійкість. А після за модерації Тетяни Черниш та Матвія Хренова відбулося обговорення — «Ідентичності в трансформації для глибшої стійкості: українсько-швейцарські роздуми».   

«Сприйняття ідентичності України однозначно змінюється. І її бажання стати членом ЄС — також дуже чітка заява не лише в частині політичного мислення, а й безпеки. Для мене ще з ранніх років ЄС — найбільш надихаюча політична ідея, багато що йде не так, і я це чітко бачу, але як ідея мати спільноту, що підтримує демократію, свободи — надзвичайно важливо. І я сподіваюсь дожити до того дня, коли Україна долучиться до цієї спільноти», — поділився під час обговорення Аксель Хофман, консультант Swiss Tropical and Public Health Institute (Swiss TPH) та україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти».   

Літня школа з резилієнтності 2025 задумувалася як майданчик, що дає можливість долучатися до досвіду неймовірних спікерів і дієвців  — однією з таких стала Нобелівська лавреатка Олександра Матвійчук, яка розповідала про те, як міжнародна співпраця впливає на резилієнтність людей та систем.   

«Основою нашого існування є гідність, а не жертва. Гідність дає сили боротися навіть в непереборних обставинах. І мені здається, це те, що ми транслюємо через всю нашу взаємодію, через вибудовування горизонтальних звʼязків на міжнародній арені. Хоча ми й не знаємо, чи ми в кінці цієї війни, чи посередині, чи на її початку, ми вже увійшли в світову історію дуже гідно. Війна дуже фрагментує і розʼєднує. Тому зараз дуже важливо будувати мости між різними групами й зшивати країну. В Біблії написано — розділене царство не встоїть. І хай би як це було складно, нам потрібно бути обережнішими і лагіднішими одне з одним, створювати простори безпеки. Я зрозуміла, що вважаю вразливість своєю силою. Оця емпатія, яка, я думала, не дасть мені робити те, що я роблю, тільки вона мене і тримає, тому що я роблю це для людей, яким хочу допомогти». 

День завершився святкуванням Дня Швейцарії. У межах події виступив Євген Клопотенко, а також відбувся маркетплейс клінік, ІТ-рішень для медичної сфери, громадських організацій та установ з України та ЄС, де учасники мали нагоду відкрити для себе нові ідеї, інструменти й можливості для розвитку. 

День четвертий 

Фінальний акорд школи поставили в останній її день поставили Павло Ковтонюк та Олег Петренко.  

«Ми як суспільство вже багато чого зробили для деколонізації системи охорони здоровʼя. Але ще багато роботи попереду, — вважає Павло Ковтонюк, співзасновник Українського центру охорони здоров’я. — Що ще ми маємо деколонізувати й чого позбутися? Універсальність системи охорони здоровʼя, фетиш держави, з якої виникає і фетиш контролю, третє — робота лікаря як служби, й останнє — нерівність і любов до статусів. Я не вірю, що суспільства, побудовані на статусах, можуть бути резилієнтними. Система повинна давати медичним працівникам та працівницям можливості для служіння, а не тримати їх на службі».   

Протягом всієї школи у вас було чимало запитань, як рухатись вперед і рухати зміни, де брати в собі ресурс і будувати сталі інституції.   

Олег Петренко, консультант україно-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти», радник борду медичної мережі «Добробут» відповідає: «Шлях починається з першим кроком і з попутниками. Тому збирайте людей за цінностями, з якими вам робити цю роботу. Наша стійкість і резилієнтність напряму повʼязані зі стійкістю та резилієнтністю кожної окремої інституції і ми повинні ці інституції захищати. Інституції важливі, щоби ми як держава могли досягати результатів і чинити опір навіть найбільшим супротивникам».   

Памʼятайте, що ви сильні і ви стійкі, що маєте всі рецепти й уроки, аби нести їх далі й підтримувати не лише себе, а й свої команди та організації. І не забувайте важливі слова, на яких наголошував Олег Петренко: «Напрямок руху визначає активна меншість, швидкість руху — пасивна більшість. У вас, учасників Літньої школи, є чудова можливість стати частинкою тієї активної меншості».   

Дякуємо всім партнерам, спікерам, представникам маркетплейсів, учасникам, тим, хто дивився нас онлайн, хто підтримував нас і мотивував робити цю Літню школу 2025!