Інтерв’ю з Олександром Шевченком

Про те, як активувати нерозкритий просторовий потенціал ЗВО й поліпшити досвід студентів без капітальних і мільйонних інвестицій, поговорили з Олександром Шевченком, засновником Агенції просторового розвитку Zvidsy. 

У березні 2021 року україно-швейцарський проєкт «Розвиток медичної освіти» разом із пілотними ЗВО розпочали спільний рух у напрямі освітніх просторів дружніх до людини. Наразі Проєкт створює архітектурні концепції студентських просторів, спираючись на досвід іноземних університетів та експертизу Агенції просторового розвитку Zvidsy, після чого перейде до аналізу можливостей кожного закладу щодо реалізації концепції або її окремих частин. Ініціатива має на меті задизайнити й реалізувати доступні для студентів, працівників і викладачів простори, що уможливлюватимуть навчання в малих групах, сприятимуть участі в освітніх і дозвільних заходах, а також комфортному проведенню часу наодинці або з колегами.  

Поясніть, будь ласка, що ви вкладаєте в поняття «просторовий потенціал» з урбаністичної точки зору? Чому він може бути «нерозкритим»? Що ховається під словосполученням «активація простору»? Розкажіть, які ви бачите урбаністичні перспективи в українських реаліях сьогодні? 

Просторовий потенціал — потенціал території, який розглядається через особливості географічних умов, локальної культури, історії, містопланування і насамперед людських потреб.

Розкритий просторовий потенціал на прикладі ВДНГ — переформатування забутого виставкового простору в одну з найбільших зон дозвілля й сезонних масових заходів.

Нерозкритий просторовий потенціал на прикладі річки Либідь — потенційний громадський простір із доступом до води й новим пішохідним сполученням, які наразі недоступні.

Активація простору — заходи, спрямовані на підвищення жвавості простору, сприяння різним групам населення щодо користування територією, створення умов для нового користувацького досвіду та можливостей задовольнити різноманітні потреби.

Наразі Україна все ще перебуває у процесі трансформації старого радянського порядку денного у новий європейський. Цей процес дещо затягується через регулярні клінчі адміністрацій, девелоперів, громадських організацій стосовно різних міських просторів. Університети в цьому випадку мають дещо більшу автономію щодо реалізації потенціалу в просторі. Саме тому ми бачимо перспективи нашої роботи в проєкті.

Через формальність багатьох процесів у радянські часи, коли й виникали ЗВО, було втрачено гнучкість спільнот у формуванні власних просторів, і до відтворення цієї гнучкості ми повертаємося лише сьогодні. До прикладу, освітні аудиторії середньостатистичного українського інституту в 90% випадків створені суто для навчання. Мова не йде про додаткову позакласну роботу, студентські зібрання або альтернативну чи додаткову функцію. 

У цьому проєкті відновлення потенціалу — умовна реанімація гнучкості користувачів у грамотному освоєнні просторів і створенні нових додаткових сценаріїв і форматів навчання, відпочинку, проведення часу з колегами. Так, звичайне сторічне дерево, посаджене під час заснування закладу, — це не тільки пам’ятка з табличкою, а й потенційне місце зустрічі, відпочинку, перекусів, неформального спілкування в приємному затінку. Чим більше таких місць, пов’язаних між собою, тим краще розкритий потенціал. 

Якщо подивитись на наявний контекст українських ЗВО, часто нині вони мають у розпорядженні споруди, які налічують десятки років. Наскільки важко їх оновлювати та з чого починаються зміни? Чи маємо ми українські приклади трансформації чи створення простору ЗВО, які можуть бути корисними для нас? 

Звісно, робота з будь-яким міським, архітектурним середовищем передбачає ретельне дослідження, перш ніж робити кроки щодо поліпшення просторів. Найважливіший вибір у цьому випадку для спеціаліста полягає у створенні органічного симбіозу старого й нового, а не у будуванні нових об’єктів у стилі минулої епохи. 

При цьому не варто забувати, що функція для такого типу завдання як створення чи оновлення споруди має йти попереду форми. Так можна запобігти простому «прикрашальництву» й зосередитися на трансформації досвіду користувачів всередині навчальних комплексів. 

Грошей ніколи не буде достатньо, щоб зробити проєкт, який задовольнить усіх. Тому фінансовий критерій не варто виносити на перше місце й порівнювати вихідні умови, наприклад, із відомим нам Українським Католицьким Університетом (УКУ). Від УКУ важливо брати людиноорієнтований підхід у розробленні простору, а не процесоорієнтований, як у більшості закладів освіти України сьогодні. Як тільки комплексний досвід студента стане пріоритетом, ми побачимо просторові й організаційні зміни, які актуалізують питання залучення урбаністів й архітекторів до розвитку студентських містечок, кампусів і корпусів. Комплексний досвід студента — це сукупність його взаємодій у закладі від моменту входження до моменту виходу з нього. Тут є важливим саме людиноорієнтований підхід, якому протиставляється процесоорієнтований — від дзвінка початку пари до дзвінка про завершення. 

Неважливо, який вигляд має заклад освіти й скільки йому років — активація простору відбуватиметься за подібним сценарієм і базуватиметься на актуальній потребі користувачів. Основна проблема моральної застарілості ЗВО — це різниця швидкості трансформації простору і людей. Молоді люди змінюються швидко, навчальні підходи — повільніше, простори й будівлі — взагалі повільно. 

Для того, щоб було по-новому, потрібно робити по-новому. На це вказує досвід і результат УКУ, який варто використовувати по суті, а не лише фокусуючись на формі й дизайні. 

Ви вже мали можливість поспілкуватися з пілотними ЗВО Проєкту, деякі навіть відвідали. Розкажіть, яке ставлення демонструють адміністрації і який ви спостерігаєте зворотний зв’язок щодо майбутніх змін просторового потенціалу? 

Робота над трансформацією щойно почалася, і можу сказати, що в нас багато завдань. Загальна трансформація буде синергією нашого підходу, готовності закладів до змін та конструктивної, активної участі різних користувачів ЗВО. 

Ми вже презентували загальну ідею Проєкту пілотним ЗВО, побували в Житомирі, плануємо поїхати до Львова й Тернополя. Можливо, трохи зарано для гучних висновків, але загальна тенденція щодо державних об’єктів чи комунальної власності — це квазіфеодальне господарювання. Ввірені квадратні метри й будівлі мають дух фортеці, а не давньогрецького форуму. Часто це традиція, що прийшла з минулого. 

Однак треба віддати належне нашим партнерам — вони тягнуться за запитом студентів, намагаються його зрозуміти й, де можуть, підтримують. Утім із перенесенням абстрактного запиту студентів, викладачів, працівників до просторових рішень буває складно. На цьому етапі справді варто залучати зовнішніх експертів. 

До речі, розкажіть, як саме простір впливає на освітній процес? Чи є у вас намацальні приклади з практики? 

Суть процесу навчання у світі вже давно перейшла від формату «лекція– практика–лабораторна робота» до формату «освітнє середовище, де свідомі студенти роблять кожного дня вибір». Вибір різний — від того, які предмети вивчати, до того, де сісти з книжкою чи звідки вийти на зв’язок до викладача. 

Простори, такі як Харківська школа архітектури, Український католицький університет, показують, наскільки багатофункціональність просторів може впливати на створення різних зв’язків між студентами різних курсів і факультетів, викладачами, гостями закладів. Ефективність студентів підвищується, бо вони банально не витрачають час на зайві переміщення і можуть зосередитися на важливому. До того ж простір може позитивно впливати на продуктивність, стимулювати й надихати студентів. 

Порадьте ключові принципи активації просторового потенціалу для українських ЗВО, які не мають можливості збудувати новий корпус. Такі принципи в кожного ЗВО будуть свої? З яких кроків українські університети можуть почати власний шлях змін? 

Зміни у ЗВО для активації простору можна забезпечити, впроваджуючи щоденно кілька простих принципів: 

• мультифункціональність — багато процесів у навчанні відбуваються послідовно, тому завдяки кільком функціям одного простору можна пожвавлювати життя навколо нього. Так, якщо, крім основної, виникають допоміжні функції простору, це стимулює активне життя навколо; 
• орієнтованість на людину, а не на процес. Навчання/думання забирає багато енергії людини. Важливо мінімізувати необов’язкові енерговитрати людини в такому освітньому просторі (наприклад, зайві пересування тощо); 
• краще маленькі й регулярні зміни, аніж капітальні раз на 10 років. 

Чи можуть рішення бути простими в контексті розкриття просторового потенціалу? Як замість страху, «що нові меблі чи свіжопофарбовані стіни миттєво зіпсують», формувати простір взаємодії й довіри між студентами й адміністраціями ЗВО? 

Простота — найскладніше до чого варто прагнути. Адміністрації потрібно проявити насамперед певний квотум довіри, для того, щоб отримати новий результат. Почати варто з дослідження й мапування просторового досвіду студентів. Основні принципи ми опублікували у проєктній методичці-дослідженні, яка є у відкритому доступі. Така методичка корисна будь-якому ЗВО. 

Після дослідження зрозуміло, які саме місця «просідають» і що саме потрібно зробити по суті. Це так звана сервіс-модель, яка передує будь-якому дизайну. Ну і вже після цього можна переходити до рішень, де відбувається закупівля. Як правило, на різний бюджет є різні рішення, і ціна не є визначальним критерієм успіху. Варто лише уникати заїжджених об’єктів у просторах, які вже наявні всюди тисячами, як-от відомі скульптури «Я люблю *ЗВО/ місто/район/село і будь-що інше*». 

І на ремонт, і на експлуатацію кошти треба закладати в бюджет заздалегідь. Статистично речі ламаються й порядок треба підтримувати. Із часом всі звикають до нових об’єктів і вандалізму майже не стається. Цей процес називається «привласненням» дизайну, коли студенти й користувачі вже асоціюють себе із цими місцями. 

Інколи можна пробувати й короткий шлях експериментів. Наприклад, закупити зручні столи й стільці й розставляти їх у різних місцях періодично, паралельно вимірюючи попит через просту фотофіксацію. Після серії експериментів буде видно кращий варіант. 

Чи спроможний оновлений простір допомогти управлінцям, викладачам і студентам більше спілкуватися неформально? Взагалі, студенти відчувають, що про них піклуються? 

Студенти — це люди в особливому життєвому періоді. Про це не варто забувати. Вчорашні діти чи люди, які змінюють професію, — ці періоди стресові, повні непевності й тривоги. Тривога інколи може проявлятися і в деструктивній формі, це природно. Загалом студенти відчувають турботу. Утім бачать, коли бюджет просто «освоюється». 

Безпосереднє врахування потреб студентів у реалізації таких просторів важливе. Іноді навіть доцільно пожертвувати формальними й репутаційними цілями для точнішого виконання запиту студентів. Скажімо, не робити помпезний парадний вхід інституту, а облаштувати спортивну зону біля гуртожитку чи приховану від очей локацію для зустрічей і спілкування. Так виникає довіра між управлінцями, студентами й викладачами. Усі викладачі теж колись були студентами, тому й для них такий підхід буде позитивним. 

І ще, студенти — ініціативна спільнота. Сьогодні вже існує багато прикладів, як молодь самостійно організовує власний простір, що згодом перетворюється на популярний клуб, коворкінг або артстудію. 

Небайдужі самотужки розвивають його до такого рівня впізнаваності, що виходить за межі самого ЗВО. Підтримка адміністрації студентів у таких проєктах позитивно впливає на теплі зв’язки, довіру один до одного та відчуття відповідальності за локацію. Короткий перелік найвідоміших кейсів: 

• «Білий простір», «KMArt Yard» від Києво-Могилянської академії; 
• «Вежа», «Belka» від КПІ ім. Сікорського; 
• «Урбанавт», «Лунотека» від КНУ ім. Шевченка. 

Щоб ви порадили людям, які тільки почали оновлювати простір для інших? 

Конкретний період оновлень вирахувати вкрай важко — технологічний і мінливий світ змінюється дедалі динамічніше, тому годі чекати вказівок згори про регулярні капремонти, потрібно вводити програми, що стимулюватимуть системне залучення студентів і викладачів до процесів у ЗВО. Важливо також залучати експертів, адже це пришвидшить, полегшить процес змін і зробить якіснішим результат. Для кожного ЗВО варто переглядати ці процеси щоразу, коли ваш смартфон отримує нове програмне забезпечення із Кремнієвої долини.